«ВЕСНА ВНУТРИ». 2012 г.

«УЛЬТРАМАРИНОВЫЕ СНЫ». 2012 г.

Обдарована українська художниця-живописець Інна Пантелемонова — приклад того, як національне коріння відбивається в сучасному мистецтві, гармонійно поєднується із новаторським і експериментальним підходом, не впадаючи при цьому в ілюстративність і класичний фольклоризм. Інна родом з Одеси, але часто їздить до Карпат і Криму, любить гостити в провінції — і звідусіль привозить етюди. Вона — випускниця асистентури Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, член Спілки художників України, зараз живе в Києві. Зовсім недавно її твори з абстрактної серії демонструвалися на арт-фестівалі «Артосфера», ці полотна — яскравий приклад діалогу між національними мотивами українського орнаменту і експресивно-абстрактними пошуками художниці. Інна широко відома як автор жанрових картин і пейзажів, інколи вона звертається до дитячих малюнків і «наїву».Бере активну участь у всеукраїнських і міжнародних фестивалях, творчих симпозіумах і пленерах. Кожен, хто живить пристрасть до яскравого і повноцінного живопису, може побачити твори художниці на київських вернісажах, її картини знаходяться в колекціях Фонду сприяння розвитку мистецтв,Українського Фонду культури, запорізькій галереї Art L, арт-холі «Кайрос» Ольги Богомолец і багатьох інших галереях, в приватних колекціях України і зарубіжжя. Сьогодні Інна ПАНТЕЛЕМОНОВА розповість газеті «День» про свою творчість.

Ваша творчість тісно пов'язана з рідною землею, що означає для вас як для художниці національна тематика?

 — Перш за все, я прагну завжди прислухатися до своєї душі, а останніми роками дуже часто згадую дитинство — що зі мною траплялося, що сокровенно-дитяче живе в моїй душі. Все моє дитинство прошло в приватному будинку, в сільській атмосфері. Мої бабусі і дідусі родом з Вінницької області, я приїжджала до них в гості, тому теми сільської України мені дуже близькі. Але при всьому цьому, для мене дуже важливо залишатися сучасною художницею, тому я шукаю нові підходи, експериментую в олійному живописі, малюю пастеллю, пишу аквареллю, шукаю нові можливості для передачі виразності. Мені зовсім не хотілося б робити якусь ілюстрацію до життя — я прагну передати внутрішній світ сучасної людини, що живе в Україні.   

— Ваші картини — сюжети і пейзажі, представляють глядачам світ, який «тримає баланс» між реалізмом і казкою...

— Так, в моїй творчості все залежить від того, яке завдання я перед собою ставлю. Коли я бачу красиву природу, мені хочеться написати її з натури, а коли бачу населений пейзаж, мені він бачиться вже як мотив, я передаю його через себе як казку. Наприклад, якщо це вуличка з будиночками десь в Карпатах, я сприймаю це як якусь виставу... Минулої осені у мене був дуже цікавий пленер «джіппінг», його спонсорувала кампанія джипів. Ми жили під Алуштою в Криму, в групі були різні художники— реалісти і абстракціоністи. Ми заїжджали в абсолютно недосяжні місця, куди можна добратися насилу. Я вдячна цій поїздці, оскільки потім у мене виникли дуже цікаві роботи. Ми жили в будиночках, поверталися надвечір, і після кожної поїздки я відразу випліскували враження на полотно. Так народилася моя картина — «Красуня Демерджі». Коли ми піднялися на цю гору, не дивлячись на вітер, все довкола було красивого червоно-помаранчевого і жовто-зеленого кольорів, та і взагалі, осінь в Криму завжди прекрасна. А потім у нас була підсумкова виставка, коли ми представляли свої картини на живих природніх стінах: кущах і деревах, все виглядало дуже оригінально.  

— Розкажіть про картини, які ви показали публіці на виставці «Спокуса Весни», яка відбулася в Києві в квітні. 

— Тема весни для мене дуже сокровенна — велике таїнство відбувається в природі в цей час. Щороку ми маємо щастя з трепетом милуватися дивом відродження всього живого, нового дихання життя. На виставці я представила живопис, який так чи інакше ілюструють цей стан душі. Картина «Красавіца Демерджі» прекрасно передає настрій гармонії з життям. «Пасха» присвячена великому християнському святу, коли людина, очистиввшись після поста, переходить черговий рубіж свого життя, у нього з'являється можливість оновитись  подібно до того, як природа навесні, а потім — новим, чистим поглядом поглянути на життя. На полотні «Ультрамаринові сни» ми бачимо теплий травневий вечір. Це символічна композиція з елементами сюрреалізму, тут змальована чорна папуга, частково елемент реальності, частково сну, про це знає лише діва, спляча на полотні. «Весняна млість» — моя спроба передати стан спокою і заспокоєння душі, яке властиве улюбленій і люблячій жінці. А картина «Весна всередині» — це філософська робота. Я преклоняюся перед літніми людьми, які, пройшовши колосально важкий життєвий шлях, не дивлячись ні на що, залишаються мудрі, світлі, вдячні життю, випромінюють те благодатне, щире внутрішнє світло, на яке, немов метелики, злетаються інші. «Весна всередині» — це стан душі, до якого повинна прагнути кожна людина, і чим раніше він прийде до неї, тим щасливіше буде.  

Газета "День" Пт. 22 червня 2012